“Я ніколи не боялася висоти, але і не думала, що ця обставина якось стане в нагоді мені в професійному плані, – розповідає 31-річна Світлана. – Моя перша робота – звичайний маляр. Я пропрацювала маляром дванадцять років ,поки не зрозуміла, що треба щось в житті змінювати.”

Світлані Степановій вдалось оволодіти цією професією сповна. Уже понад три роки ця хоробра жінка підкорює вершини найвищих будівель свого міста. Світлана опанувала рідкісну для прекрасної статі професію промислового альпініста, і їй не в новинку “висіти” над прірвою на висоті сімнадцяти поверхів. Ця відважна жінка своєю силою, витримкою та вміннями вражає багатьох.

“За родом своєї діяльності я займаюся в основному монтажем вікон, вітражів та усіляких металоконструкцій у висотних будівлях. Звичайно, проводити всі ці на перший погляд нескладні операції у висячому положенні в рази важче, аніж стоячи на землі. Іноді ти висиш на мотузках і навіть шуруп не можеш закрутити, тому що нема в що впертися, та ще й вітром відносить у бік постійно. І це я вже не кажу про більш складні завдання, такі як робота з електроінструментом на висоті, наприклад. А ще ж доводиться працювати нагорі і взимку в морози, і під дощем, і на сонці у шалену спеку, коли ти не можеш зняти амуніцію, оскільки це небезпечно для життя” – бідкається Світлана.

Що ж до небезпеки роботи на висоті, тут професіонали також дають свої зауваження. «Азарт і адреналін здатні відволікати від роботи, – говорить Микола Попов, промальпініст з семилітнім стажем, – хоча вони, звичайно, присутні в повній мірі. Тому після року-двох звикаєш не звертати на них уваги. Голова повинна бути ясною, а нерви сталевими. Всі рухи доведені до автоматизму. Адже ми не заради спортивного інтересу лазимо по мотузках, ми виконуємо роботу. Потрібно, щоб ти був впевнений в своєму напарнику, як в самому собі. Промисловим альпіністом може стати людина, яка має відмінну фізичну форму, хороший вестибулярний апарат, а головне – такі риси, як надійність, відповідальність і вміння швидко і нестандартно мислити в критичних ситуаціях».

Максим Фомін намагається шукати в своїй роботі позитив. “Зазвичай, побачивши нас, люди махають руками. Коли миємо фасади, особливо в спеку, хлопці просять «дати їм дощику». Нам не шкода – влаштовуємо душ. А іноді навіть чай пропонують. Мили якось ми фасад будинку. Спускаємося, у вікні жінка на рівні третього поверху: «Хлопчики, може, кави?». Ми вирішили, що цілком можна відпочити. В результаті сидиш такий, ніби в кафе, правда, на рівні третього поверху і “підвішений” на мотузках. Але було приємно – заряд гарного настрою на кілька днів наперед. Чесно кажучи, мені подобається моя робота. Якби не подобалася, навряд чи б працював, навряд чи б ризикував. Я легко навчаюся – зайнявся б чимось іншим.”

Робота на висоті та її особливості

Праця на висоті в складних погодних умовах (спека, холод, вітер, дощ і т. д.), постійні переживання і контроль за безпекою себе та колег, великі фізичні навантаження, обмежені можливості при виконанні робіт – це все віднімає у альпіністів багато сил як фізичних, так і психологічних. Робота з підвищеним ступенем небезпеки, необхідність психологічної  та фізичної підготовки, вміння надати першу долікарську допомогу, вміння проводити рятувальні роботи (евакуація потерпілого з висоти) – це все не кожному під силу, однак все це не стільки потреба, як життєво важлива необхідність.

Вміти професійно виконувати роботу на висоті і вміти «працювати з мотузками» – дві колосальні різниці. У промальпінізмі важливо не те, що люди «висять» на мотузках, а те, що вони роблять необхідну роботу, і роблять її якісно та за визначену кількість часу. Компанія “Альпром” завжди дбає про кваліфікацію своїх працівників, проводить для них обов’язкові безкоштовні інструктажі та навчання, адже це – запорука як безпеки самих працівників, так і високої якості виконуваної ними роботи. Більше про безкоштовне навчання із подальшим працевлаштуванням Ви можете дізнатись тут: натисніть сюди